Ви є тут

МЕЛЬБУРН — МІСТО-САД

Панорама

Місто Мельбурн було сформоване завдяки річці Яррі, яка хоч і невелика за світовими стандартами, але її вода дуже чиста. Назва річки походить від назви каскадів у нижній її частині, які аборигени називали «Ярро Ярро», тобто «вона тече». Мельбурн, названий на честь прем’єр-міністра Великобританії Вільяма Лемба  (віконта Мельбурна), почав свій розвиток дуже повільно, аж поки в 1851 році на берегах річки не знайшли золото, і протягом десятиліття населення збільшилося в чотири рази, зробивши місто одним із найбагатших на землі. Мельбурн миттєво став «мегаполісом». У 1860 році в місті проживало вже 500 000 осіб. А 25 мільйонів унцій золота, видобутого в цей період (вартістю близько 10 мільярдів доларів сьогодні), зробило Мельбурн «містом втілення мрій», яке було засноване й заселене авантюристами та вібрувало від «золотої лихоманки». Наявність якісної прісної води в Яррі була вирішальною для розвитку Мельбурна.  У 1890-х роках усі будинки міста почали приєднувати до каналізації. Тоді ж близько 100 000 гектарів землі навколо Ярри були закриті, щоб забезпечити високу якість питної воду. Зараз ця територія формує водосховища в Мельбурні та є джерелом близько 70% води. У 1970-х роках промислові відходи були відведені з каналізаційних каналів у спеціальну очисну каналізаційну систему, що також сприяло збереженню високої якості і чистоти води в Яррі. Удосконалення системи каналізації триває постійно — власники промислових підприємств, фермери, громадські організації та державні служби з контролю за станом водного середовища стають партнерами в ряді програм удосконалення річки. Ці та інші ініціативи, що допомагають зберегти рівень якості води в Яррі, є значним досягненням в умовах триваючої урбанізації та інтенсифікації сільського господарства.

Набережна Яри

Милуючись краєвидами затоки й озера Albert Park Lake, важко повірити, що місту, оточеному з усіх боків водою, дуже не вистачає цього «блакитного золота». Кожне літо є прикладом відчайдушної боротьби за заповнення міських водоймищ. Влітку, коли температура іноді перевищує 40 °С, безліч видів екзотичних квітів і рослин у ботанічних садах міста потребують води. Парки, сади, рослини на вулицях та квіткові композиції в Мельбурні мають статус «зеленої інфраструктури міста» і роблять значний внесок у життєздатність міста. Рослини й дерева не просто красиві, а й забезпечують чисте повітря, чисту воду та підвищують стійкість до наслідків зміни клімату. Як і в багатьох містах світу, визнання дерев та іншої рослинності як важливої складової міської інфраструктури надає їм такого ж значення, як, наприклад, транспортним мережам, і є особливо важливим для благополуччя місцевої громади. Озеленення підтримує економіку Мельбурна, забезпечуючи охолодження та комфорт мешканців, очищує повітря і знижує операційні витрати місцевих підприємств. На сьогодні пріоритетом міської влади Мельбурна є зробити місто вуглецево нейтральним і створити стійке екологічне майбутнє. Така амбіційна мета може бути досягнута лише за допомогою співпраці з усіма зацікавленими сторонами, включаючи представників місцевого бізнесу, міжнародних корпорацій, громаду.

Набережна Яри

Приголомшливий приклад новітньої архітектури та передового дизайну нового покоління являє собою будівля Pixel у Мельбурні, яка є першою в Австралії офісною будівлею з нульовим викидом вуглецю (сarbon neutral), що використовує відновлювальні джерела енергії. Її назва походить від наявності в дизайні багатьох кольорових точок, що подібні до цифрового зображення. Комплексний і барвистий фасад із кольорових панелей охоплює західну та північну сторони будівлі. Панелі, зроблені з перероблених матеріалів і забезпечують максимальне використання денного світла, тіні, огляду та контролю відблисків. Панелі підтримуються спеціальною конструкцією країв, які створюють затінення та допомагають збирати воду, а також забезпечують озеленення кожному окремому офісному приміщенню в будівлі. Фасад «обтікає» будівлю, створюючи яскраву й унікальну ідентичність. У будівлі використовують три вітрові турбіни та сонячні батареї для задоволення всіх енергетичних потреб споруди, а надлишкова енергія віддається назад у загальну мережу. Окрім використання величезної кількості перероблених матеріалів у конструкціях, Pixel також оснащений системою охолодження свіжого повітря, яка працює подібно до холодильника та поглинає аміак із повітря. Pixel розташований на місці колишнього пивоварного заводу і є одним із найважливіших та амбітних проектів не тільки для Мельбурна, а й для усієї Австралії. Це перша австралійська офісна будівля з нейтральним вуглецевим викидом, яка виробляє власну енергію й воду. Це також «Офіс Майбутнього», прототип комерційних будівель, які з’являться, коли середовище, яке стримує вуглець, потребуватиме  більшого зосередження на енергоефективності. Як прототип, Pixel дає змогу аналізувати поточні наслідки використання нових технологій у секторі комерційного будівництва. Під час спорудження будівлі Pixel було впроваджено багато сучасних стійких будівельних технологій, включаючи комплексну систему накопичення та збереження води, використання сонячної та вітрової енергії, теплове охолодження, систему вакуумних туалетів, анаеробний вакуумний пристрій для зменшення відходів від туалетів, спеціально розроблений бетон, який містить лише половину вуглецю на відміну від звичайного бетону з такими самими структурними властивостями. На даху будівлі окрім сонячних панелей і вертикальних вітрових турбін облаштовано «зелений дах» із різнотрав’я. Головне призначення трави на даху — збір, фільтрування та обробка дощової води. Обсяг зібраної та накопиченої води, що базується на середньорічній кількості опадів у Мельбурні, є достатнім для задоволення всіх вимог будівлі, що не потребують питної води, тобто для вакуумних туалетів, басейнів і душових кабін. Після використання зливні води проходять через очеретяну фільтраційну систему, яка забезпечує їх пасивне очищення. За інноваційний дизайн, Pixel отримав оцінку 100 балів за системою the Green Star rating system від Зеленої Будівельної Ради Австралії, яка є найвищою за всю історію існування країни.

Піксель

Так, деякі ініціативи, які здійснюють у Мельбурні, включають впровадження інноваційних шляхів для покращення міського фонду зелених насаджень, скорочення викидів вуглецю, захисту всесвітньо відомих парків і садів та розроблення шляхів збирання, зберігання й повторного використання води в місті. Місцеві органи влади заохочують власників будинків, менеджерів і керівників підприємств підвищувати енергоефективність їхніх будівель та зменшувати кількість викидів і сміття. До 2020 року будуть модернізовані дві третини міських офісних будівель відповідно до сучасних технологій використання енергії та води. Також планується адаптація міста до змін клімату й укріплення міського ландшафту через розміщення ґрунту та рослинності на дахах, стінах і фасадах міських будівель. Це допоможе охолодити місто, зменшити каналізаційні стоки, забезпечити шар родючого ґрунту й рослин, допомогти ізолювати будівлі, створюючи додаткові місця для дозвілля та соціальної активності городян. Нині в парках і садах міста Мельбурна зараз нараховується понад 77 тисяч дерев, але до 2040 року площа зеленої крони буде збільшена на 40%, оскільки це допоможе управляти посухами, зміною клімату, нівелювати негативний вплив, пов’язаний із подальшим зростанням міста. Так, розроблений і впроваджується проект зі збору стічної води, який дає змогу щорічно збирати до 21 млн літрів. Це забезпечує подвійні переваги — обмеження попиту на постачання питної води міста та зменшення забруднення місцевих водних шляхів.

Флора

Мельбурн справді має фантастичний баланс сучасних забудованих територій, об’єднаних із прекрасними розкидними парками, які допомагають зробити хмарочоси менш клаустрофобними та нав’язливими. Тут дуже легко загубитися в пишних зелених лісах, лише на крок відступивши від центру мегаполіса. Місто пропонує своїм мешканцям безліч місць для відпочинку. Величезні парки та нескінченні пляжі підкреслюють міський ландшафт. Спорт тут подібний до релігії. Мальовничим притулком для відпочинку та важливим ресурсом для освіти, охорони природи, науки та садівництва є Королівський ботанічний сад. Відомий ще як «едем Мельбурна», він був заснований у 1846 році, його загальна площа сьогодні перевищує 36 га та є рідною домівкою для більш ніж 50 тисяч рослин з усього світу, включаючи рідкісні види й види, що перебувають під загрозою вимирання. Відвідувачі саду, прогулюючись зручними стежками, легко можуть зустріти кроликів, лисиць і посумів, а біля води — черепах. Тут також багато екзотичних птахів і кажанів. На ставках велично випасаються чорні лебеді — мальовничий символ Австралії. У воді живуть ребристий вугор і філіпнодон — унікальний вид пічкура. На деревах прекрасно почувають себе тропічні жаби. Одне з найбільш відомих дерев саду — евкаліпт, вік якого налічує 300 років. У нього є навіть ім’я — «Дерево Відділення», бо саме під ним відбулося історичне оголошення штату Вікторія незалежною колонією.  Королівський ботанічний сад є одним із найкращих прикладів вікторіанських ландшафтних садів у світі.

Ботанічний сад

Окрім традиційних функцій збереження та популяризації рослин, ботанічні сади Австралії виконують ще й просвітницьку та освітянську функції, бо в цій країні вважається обов’язковим привчати дитину змалечку шанувати й любити природу, ставитися з повагою до навколишнього середовища. Саме тому однією з найбільш цікавих частин Королівського ботанічного саду в Мельбурні є Дитячий сад, що приваблює понад 150 000 молодих відвідувачів щороку. Тут діти можуть гратися в різноманітних тематичних зонах —  водно-болотні угіддя, бамбуковий ліс, ущелини, тунель з рослин, струмки, сад овочів, ягід і прянощів тощо. Значною відмінністю ботанічних садів Мельбурна від, скажімо, Києва є наявність великої кількості облаштованих місць для сімейного відпочинку, пікніків, лавочок, оглядових майданчиків. Тому, навіть не виїжджаючи з міста, з його центральної частини людина має можливість повністю розчинитися в природньому середовищі, послухати пташиний спів, помилуватися мальовничими видами, дослідити життя кумедних представників місцевої фауни й насолодитися чистим повітрям. Австралія порівняно дуже молода країна, тому дуже зворушливими є приклади того, як громадяни намагаються створювати її історію та історичні пам’ятки.

Будиночок Кука

У міському парку «Фітцрой Гарденс» діє котедж-музей славетного капітана Кука, навігатора й дослідника, який першим із європейців дослідив та описав східне узбережжя Австралії. Спочатку будинок належав батькам славетного капітана і стояв у селищі Грейт-Айтон в Англії. У 1933 році його виставили на продаж з умовою, що будівля залишиться в Англії. Однак у результаті переговорів була підписана угода, в якій слово «Англія» було замінено на слово «Імперія», і будинок був проданий австралійському підприємцю за 800 фунтів, тоді як найвища ціна, запропонована місцевими покупцями, була всього 300 фунтів. Будівля була розібрана по цеглинці й упакована в ящики та бочки й перевезена в Австралію. Разом із будинком також перевезли живці плюща, що ріс навколо будинку, і вони були висаджені на новому місці в парку Мельбурна. Так, будинок Кука був подарований жителям Вікторії до сторічного ювілею з дня заснування Мельбурна в жовтні 1934 року відомим мельбурнським бізнесменом Расселом Граймвейдом. Котедж одразу ж став визначною пам’яткою міста.

Зоопарк Мельбурна не є винятком щодо концепції безмежного спілкування людини і природи, тому він оточений квітковими галявинами й мальовничими місцями для сімейних пікніків, а з його утриманцями можна поспілкуватися особисто на кожному кроці. Розміщення тварин організоване відповідно до біокліматичних зон — африканський тропічний ліс, що включає горил, мандрилів, карликових бегемотів і папуг; азіатський тропічний ліс із тиграми й видрами; австралійська ділянка з коала, кенгуру, Ему, єхиднами та вомбатами. Зоопарк співпрацює зі школами міста, де охорона диких тварин входить до обов’язкової програми навчання, а екскурсії до зоопарку — практична її частина й унікальна можливість побачити рідкісних тварин або тих, що перебувають під загрозою зникнення, у їхньому власному середовищі, а деяких — ще й попестити або почухати за вушком. Навряд чи після такого контакту людина придбає мисливську ліцензію.

Зоопарк

Іноді архітектори, аби привернути увагу до культурних цінностей, наділяють їх химерними формами. Так, величезний акваріум Мельбурна був спроектований  на зразок корабля, що пристав до берегів річки Ярри. Його відкриття відбулося у 2000 році, і відтоді тисячі туристів щороку приїжджають сюди, щоб ближче познайомитися із життям жителів водної стихії. Тут мешкають переважно представники фауни південних морів, Антарктики, а також Великого Бар’єрного рифу. Через скло можна спостерігати за величезними королівськими та субантарктичними пінгвінами, які були доставлені в акваріум з берегів Нової Зеландії. Крім численних морських жителів, в океанаріумі налічуються сотні різновидів риб, деякі види морських ссавців, а також скорпіони і тарантули, які в природних умовах населяють гроти. Тут також можна побачити представників дивовижної фауни мангрових лісів, коралових атолів і темних морських печер. Найцікавішою частиною океанаріуму є величезний, на 2,2 млн літрів, басейн у якому зроблені спеціальні прозорі ходи. Гуляючи такими ходами, відвідувачі перетворюються на реальних мешканців підводного королівства, де панують акули різних видів і розмірів. Варто відзначити, що акул, які досягли певного «пенсійного» віку, співробітники океанаріуму випускають на волю для поповнення природної популяції цих дивовижних істот.

Акваріум

Melbourne Central — це грандіозний хмарочос з 54 поверхами, який здіймається над містом на висоту 246 метрів. Тут розмістилися торговий центр, офісні приміщення та великий транспортний хаб. У торговельному центрі функціонують 160 магазинів, в тому числі величезний японський універмаг «Даймар». Та найбільш цікавим є архітектурне рішення будівлі. Центральну частину торгового центру займає 20-поверховий скляний конус, усередині якого зведена цегляна вежа — пам’ятник австралійської історії та єдина будівля, що збереглася до наших часів — колишня фабрика з виробництва свинцевих труб, побудована в 1894 році.  Ще одна цікавинка торгового центру — повнорозмірні макети аероплана братів Райт та повітряної кулі, в кошику якої «сидять» пілоти у відповідному одязі й дивляться з висоти на відвідувачів. З інших цікавих особливостей будівлі можна виділити величезний годинник, подарунок мешканцям міста від бренду «Сейко», який у перші хвилини кожної години відтворює мелодію неофіційного гімну Австралії — «Вальсуючи з Матильдою». Під ці приголомшливі звуки танцюють дивовижні механічні рожеві какаду, папуги і два херувими. До 2013 року на одній зі стін старовинної фабрики був облаштований вертикальний сад, започаткований всесвітньо відомим французьким художником і вченим Патріком Бланком.

Центр

Монумент пам’яті (Shrine of Remembrance) був створений як меморіальний комплекс для 114 000 чоловіків та жінок штату Вікторія, які служили і померли під час війни 1914–1918 років. Сьогодні це меморіал усім австралійцям, які служили під час усіх війн. Крізь спеціальний отвір на даху споруди завдяки сонячному світлу можна побачити відблиск слова «любов», вписаного на «Камені пам’яті». Це відбувається  рівно об 11:00 в день пам’яті 11 листопада кожного року.

Монумент

Розповідь про Мельбурн буде неповною без розповіді про міські пляжі.  Вони вражають своїм неповторним ідеальним поєднанням небесно-блакитної води і найчистішого білого піску в оточенні буйства зелені. Крім своєї чарівної краси, пляжі також обладнані розвиненою інфраструктурою, яка дає змогу відпочивати з найвищим комфортом. Тут можна не тільки поніжитися на теплому пісочку або викупатися в пінних хвилях, а й зайнятися дайвінгом, серфінгом або ж пограти в різноманітні ігри на пляжі, для організації яких усе передбачено. Один з міських пляжів St Kilda стає місцем паломництва численних туристів саме в сутінках, оскільки тут можна побачити Hydromys chrysogaster, крихітних водяних щурів, які ввечері підпливають ближче до берега у пошуках їжі. Звідси також відкривається приголомшливий вид на Мельбурн з усіма його хмарочосами і колесами огляду. Міські пляжі — це чудові місця, де воістину цінується природа, її досконалість і забувається міська метушня.

Пляж

Як уже згадувалось, у Мельбурні немає кордонів між мегаполісом, передмістями та навколишньою природою. Усі передмістя сучасного мегаполіса — прекрасні зразки поєднання урбаністичного з природним, і кожне з них має свої особливості.

Приватні будиночки

Широковідомий інтерактивний Парк дикої природи Балларат (The Ballarat Wildlife Park) облаштований на околиці Мельбурна на 37 га дикого бушу, є домівкою для представників австралійської фауни — кенгуру, коал, вомбатів, страусів Ему, гігантських черепах, які вільно пересуваються територією парку, із задоволенням позують численним відвідувачам, з гідністю приймають частування з людських рук, а інколи — й дружні обійми. У парку також облаштовані затишні місця для пікніків та сімейного відпочинку. Музей з видобутку золотаSovereign Hill — це живе історичне місто, що розкинулося на території 25 га під відкритим небом, точна копія містечка золотошукачів початку 50-х років XIX століття з діючими магазинами, банком, ремісничими лавками, шахтами й навіть золотими копальнями. Музей є найбільш відвідуваним на континенті. У рік сюди приїжджає понад півмільйона людей, тут також побували королева Єлизавета, принц Чарльз і принцеса Діана. У музеї знімаються численні історичні та документальні фільми, що розповідають про період «золотої лихоманки». Тут немає електрики, машин і телефонів.  У місцевому музеї виставлені макети самородків, знайдених на цій території. Найбільш вражаючими є знайдені в 1858 році Welcome Stranger вагою понад 70 кг і The Welcome — 69,98 кг, які вважаються найбільшими у світі, що були згодом переплавлені. Досі ці копальні, зараз уже недіючі, вважаються одними з найбільших в світі. Усі бажаючі мають унікальну можливість знайти золото самостійно, озброївшись лопатою, накидати пісок у металеве блюдо і вимивати жовті крупиці у проточній воді. Виключно для туристів копальню поповнюють золотими крупинками щоранку. Усе золото, яке вдасться знайти, можна забрати з собою. Можна також спуститися на вагонетці в шахту і на власні очі побачити, як і де добували золото понад 150 років тому.

Балларат

Ще один національний парк  в околицях Мельбурна — Dandenong. Це не тільки красиве місце з багатою австралійською природою, високими евкаліптовими лісами та деревоподібними папоротями, а й відомий контактний парк, де можна погодувати з рук диких папуг — десятки видів Какаду, ожерелових папуг, карел та інших. Птахи — цікаві і сміливі — сідають на плечі й руки відвідувачів.  Крім того, тут можна побачити й почути, як «співає» знаменитий символ Австралії — кукабара, а, якщо пощастить, — то й рідкісного лірохвоста. У сучасному Мельбурні намагаються створювати багаторівневу структуру мегаполіса, насамперед з екологічних міркувань, тому зелені насадження наявні навіть у повітрі.

Квіти у повітрі

Відповідно до  проекту Airborne (повітряні сади Мельбурна), що був розроблений австралійським художником Ллойдом Годманом, металеві конструкції, оповиті живими пагонами, висять на висоті кілька метрів над рівнем тротуару вздовж центральних міських вулиць. В інсталяції використовуються певні види бромелієвих рослин, які можуть існувати без ґрунту й води, отримуючи всі необхідні поживні речовини з повітря, вбираючи їх через листя. А ось каркасом, що служить основою для рослин, є елементи старих велосипедів — їх рами, колеса і спиці. Створити такий сад у повітрі може кожен. І хай Airborne не розв’язує повністю всіх екологічних проблем міста, але він робить вулиці більш зеленими і, відповідно, красивими і живими. 

Отже, якщо Торонто, про який ми писали нещодавно, — це місто без нетрів, то Мельбурн — це місто-сад, де створена особлива атмосфера, коли сучасний мегаполіс вписаний у навколишнє середовище, яке є поєднанням бездонного неба, води та зелених насаджень. Мельбурн — це місто, що непомітно «перетікає» й розчиняється в околицях, а вони вже потопають у парках, природних заповідниках, ботанічних садах, полях для гольфа, і все це оточено безкрайніми морськими просторами аж до самого неба.

Панорама