Ви є тут

ВРОЦЛАВ — МІСТО ЗУСТРІЧЕЙ

„Середні” міста України і Європи… Тема майже недосліджена в українських ЗМІ та й малозгадувана за кордоном. Як живеться в повсякденні європейським черніговам, франківськам, сумам, полтавам, ужгородам, черкасам? Про європейський досвід розвитку „середніх” міст Європи на прикладі польського Вроцлава розповідає наш спеціальний кореспондент Дмитро Дроздовський.

 

Цього року Вроцлав здобув від ЮНЕСКО офіційний статус «Міста зустрічей» і «Європейської столиці культури» (наступного року тут проходитимуть Всесвітні Ігри з неолімпійських видів спорту). Це місто справді має особливу містичну ауру, про яку, напевно, знають тільки гноми, чиї аватарки (маленькі скульптурки) розкидані містом.

 

МІСТО-КВЕСТ

Гноми — символ польського міста. Гноми, або як їх називають самі поляки «krasnoludki», популярні серед гостей та мешканців Вроцлава. Маленькі фігурки гномів розкидані містом (усього їх 150, і кожен має своє символічне призначення, позначаючи певну професію). Наприклад, під стоматологічним кабінетом можна зустріти таку скульптуру: один гном вириває зуб іншому; біля будівлі банку: гном перераховує гроші, які щойно отримав із «грошової машини»… Так, вроцлавські гноми не цураються цивілізаційних принад і легко поводяться з такими «знахідками» нашого часу, як банкомат.

 

Творці гномиків навіть зробили сайт про своє «дітище», на якому можна знайти карту і влаштувати собі квест – віднайти якомога більше гномиків, і не тільки в центрі на Площі Ринок, а й у віддаленіших районах міста. Така розвага надзвичайно до вподоби як мешканцям міста, так і туристам, які, зустрівши, скажімо, гномика із сердечком у руках, загоряються пройти всю гру. Так, над водою одного з каналів можна побачити краснолюдка, який полоще білизну. Також є голуб’ятник, в’язень, наречені, бібліофіл і ще багато кумедних коротунів. Біля міської ратуші чекають на увагу аж троє: на інвалідному візочку, незрячий та глухий. А поряд із ними – зменшена копія міської ратуші, аби незрячі туристи могли навпомацки відчути цю унікальну пам’ятку. Подорож Вроцлавом у такому разі перетворюється на віртуальний квіт, який допомагає значно глибше відкрити для себе всі закапелки міста, а також побачити архітектурне розмаїття, в якому закарбовано і дух старожитностей, і пост-постмодерн.

Ще одним цікавим для туристів об’єктом, пов’язаним із комунізмом, є пам’ятник жертвам воєнного стану «Перехід 1977–2005», розташований на розі вулиць Свидницької та Пілсудського: люди ідуть під землю, в підпілля, щоб врятуватися і вийти вже на іншому боці, у кращому майбутньому.

ТРАНЗИТНИЙ ВРОЦЛАВ

Не секрет, що перше враження про нову країну турист отримує саме в аеропорту, на залізничному вокзалі або автовокзалі. Іноді ці враження хибні, адже влада прагне створити позитивний імідж країни, навчаючи прикордонників та працівників вокзалів поводитися чемно та привітно. Проте, окрім посмішок і вмінь розмовляти іноземними мовами, є ще один факт. Наскільки влада дбає про безпеку іноземних гостей. Моя подорож розпочалася з віконця «інформація» на вокзалі Вроцлава. Здавалося б, нічого надприродного, проте є одне «але». Жінка–працівник не лише надала мені безкоштовну інформацію про те, як проїхати до потрібного місця, а й дала карту міста, роздрукувала маршрути автобусів та обвела необхідні зупинки.

 

Вроцлав — це модерне мультикультурне місто, чудовий приклад розумного поєднання історії та сучасності, передусім у плані архітектури. Столиця Нижньосилезького воєводства та центр Вроцлавського повіту, що включає в себе дев’ять гмін. Місто складається з п’яти районів. Місто, яке пам’ятає про трагічні сторінки ще за часів, коли Вроцлав був Бреслау, сьогодні прагне подолати свою посттоталітарну травму, формуючи нове європейське і водночас питомо польське мотто. Місто має зручне географічне положення: всього 360 кілометрів до Варшави, 380 – до Відня, 360 – до Берліна і 260 – до Праги. Локалізація Вроцлава на перетині важливих торговельних шляхів робить його транзитним та промисловим центром: у місті наявний другий за величиною залізничний вузол Польщі, саме тут зосереджені численні логістичні та експедиційні фірми.

 

Вроцлав — це модерне мультикультурне місто, чудовий приклад розумного поєднання історії та сучасності, передусім у плані архітектури.

ПАМ’ЯТЬ АРХІТЕКТУРИ

Легенда розповідає, що Вроцлав заснував чеський князь Вратислав, а назва міста — скорочена форма його імені. В 1000 році імператор Священної Римської імперії Оттон Третій та польський король Болеслав Хоробрий заснували в місті римсько-католицьке єпископство. Незабаром після цього у Вроцлаві був побудований перший католицький собор. Незважаючи на те що місто було засноване наба- гато раніше, ця дата офіційно стала вважатися початком його історії, а у двохтисячному році відзначалося святкування тисячоліття Вроцлава. Вроцлав часто називають «квіткою Європи», «Перлиною міст». За багатовікову історію місто належало полякам, чехам, австрійцям, угорцям і німцям. Ця обставина пояснює змішання архітектурних стилів міста, що додає йому неповторного вигляду. Сьогодні в цьому європейському місті представлена архітектура всіх попередніх епох. Архітектура центру міста схожа на львівську. «Ринковий майдан» і «Площа Ринок» відрізняються лише відремонтованими фасадами будинків, пластиковими вікнами та широкою дорогою на противагу вузьким вуличкам міста Лева.

Розкинувся Вроцлав на річці Одрі, яка, протікаючи по місту, утворює безліч каналів і рукавів, поєднаних із територією міста сотнями мостів і містків. Водночас досить особливим є ставлення місцевих мешканців до річки Одри. Для «тубільних» мешканців ця річка асоціюється з німецьким духом і з пам’яттю, в чиїй основі — тоталітарний комуністичний досвід. Тому Одра у Вроцлаві — це не Сена в Парижі. Доволі цікаво, як річка перетворилась на символ «больової» пам’яті, бо ми в Києві навряд чи асоціюємо Дніпро з Росією, звідки наша центральна ріка витікає. Для вроцлавців такі спогади і досі не витіснені. Проте в Європі та й самій Польщі Вроцлав називають «Польською Венецією», позаяк місто розташоване на 12 островах річки Одра. Це «місто мостів», яких тут 117. Величні, красиві – справжнє мистецтво. Усі канали вночі підсвічуються, що створює неповторний ефект святковості. А ще на воді запросто можна побачити лебедів (туристична інфраструктура, як я вже зауважив, навколо води у Вроцлаві не розвинена, а тому дикі птахи можуть розкошувати в Одрі, не лякаючись людей).

Більш як тисячу років тому на острові Тумському був заснований Вроцлав. Нині місто значно розрослося і займає 12 островів. На Тумському острові стоїть готичний собор Святого Іоанна Хрестителя з оглядовим майданчиком на вежі, а також найстаріша з міських церков– невелика базиліка Святого Егідія.Тумський – означає домський, тобто кафедральний. Тут усе належить місцевому єпископату, тож недарма цю найстарішу частину міста називають «вроцлавським Ватиканом». У колишньому палаці єпископа вроцлавського – духовна семінарія. А ще на острові досі користуються гасовими ліхтарями. Лишається зачаровано спостерігати, як щовечора ліхтарник один за одним запалює живі вогники.

Вроцлавська Ратуша прикрашає місто вже сім століть. Це перлина готичної світської архітектури. Зі східного боку Ратуша репрезентує готичний стиль, явлений витонченим фасадом із годинником XVI століття.

 

Затишні парки, мости та архітектурні пам’ятки Вроцлава надають місту особливої привабливості й величності. На ринковій площі міста завжди бурхливе життя, сюди рушають мешканці та гості міста (розташування ринку доволі зручне – хвилин 10-15 пішки від центрального залізничного або автобусного вокзалу). У середньовічні часи тут була жвава торгівля, саме тут оголошували укази і проводили суди. З усіх боків площа оточена вишуканими особняками з гучними назвами: «Під золотим Сонцем», «Під золотим глеком», «Під грифами» тощо. У розкішних будинках зупинялися європейські королі й імператори. Досі фешенебельні споруди дивують своєю стильною архітектурою різних епох. Тут можна побачити елементи готики, ба- роко, ренесансу. Центральною будівлею, як і на інших середньовічних ринкових площах, є Ратуша.

Вроцлавська Ратуша прикрашає місто вже сім століть. Це перлина готичної світської архітектури. Зі східного боку Ратуша репрезентує готичний стиль, явлений витонченим фасадом із годинником XVI століття. З південного боку фасад прикрашає геометричний і рослинний орнамент. Перед Ратушею височіє ще одна визначна пам’ятка Вроцлава — стовп ганьби, зведений із каменю в XV столітті. До XV століття стовп був дерев’яним. Зараз це велика кам’яна споруда, вершину якого вінчає фігура середньовічного ката зі шпагою і різками. Охочих сфотографуватися біля стовпа завжди безліч, а в далекому середньовіччі навряд чи хтось хотів опинитися на цьому судному місці, осередку гріха, каяття і людської підлості. Вроцлав поєднує в архітектурному плані як сучасні височезні хай-тек споруди, виготовлені зі скла, так і «стовп ганьби», який нагадує людині пост-постмодерного часу про свою гріховну сутність.

 

Кафедральний собор Іоанна Хрестителя був заснований в 1000 році і є першим готичним костелом Польщі. У 1037 році він був повністю зруйнований, після чого його ще не раз відновлювали. У 1945 році німці організували в Соборі склад боєприпасів, внаслідок чого він був остаточно зруйнований. Сьогодні ми бачимо результат багаторічних реконструкцій, що максимально точно передає вигляд Кафедрального собору в XIII–XIV столітті. З південної сторони собору видніється середньовічна водостічна труба. Виконана вона у вигляді голови дракона з відкритою пащею. На висоті 15 метрів можна побачити в стіні кам’яну голову юнака з відкритим ротом, з якого мав би лунати гучний крик.

Костел Святої Єлизавети має дзвіницю, що сягає 90 метрів заввишки. У середньовічну добу вежа була ще вищою й сягала 130 метрів, але в XV столітті ураган пошкодив її (жодна людина не постраждала). Тоді і виникла легенда, що ця вежа під заступництвом ангелів. Сьогодні Костел Святої Єлизавети — римо-католицький костел Вроцлавського гарнізону Війська Польського. Подолавши 302 сходинки, бачиш панораму міста.

Відвідавши костел, неможливо пройти повз будинки «Яся» і «Малгося». Поруч із Костелом Святої Єлизавети раніше розміщувалися будинки костьольної прислуги, дзвонарів і могильників. Зараз їх залишилося лише два: «Яся» і «Малгося». Вони слугують воротами до церкви. Будинки з’єднані аркою, на якій викарбувана латинська фраза: «Смерть — ворота життя». У минулі століття за цими воротами розташовувався цвинтар, який згодом зник у часі… Проте Вроцлав — місто, де фізичне зникнення не означає метафізичного забуття. Вроцлав на якомусь іншому, тоншому, невидимому рівні пам’ятає про все і всіх…

МІСТО СТУДЕНТІВ

Ще одна назва Вроцлава — «місто студентів», місто навчальних закладів та культурних установ. Головний корпус Вроцлавського університету розташований у замку, що раніше належав князівському роду П’ястів. У XV столітті на цій території була організована діяльність єзуїтського ордену. Лише в жовтні 1702 року імператор Австрії Леопольд I підписав указ, відповідно до якого школу на базі ордену єзуїтів реорганізували, створивши Вроцлавський університет. Сам імператор узяв його під державну опіку. Якщо порівнювати популярність Вроцлавського університету з українськими вишами, то можна поставити його на тому ж рівні, що й Київський університет Тараса Шевченка або Києво- Могилянська академія. І не в останню чергу через те, що вхід на територію Вроцлавського університету цілком вільний для всіх охочих – студентів чи гостей. У мене не виникло жодних проблем, щоб увійти всередину і поблукати стінами університету. На хвилинку здалося, що перебуваєш не в університеті, а в старовинному замку зі статуями та неперевершеною архітектурою. Не побачив жодної охорони, мене ніхто не зупинив, і, коли заходив у різні кабінети, студенти привітно зустрічали і розповідали про умови навчання. Під час Другої світової війни Вроцлавський університет був майже зруйнований, оскільки розташований неподалік центру міста. Один із сучасних символів університету – статуя оголеного чоловіка зі шпагою. Це скульптура-фонтан голого студента, якого підтримують дві так само вбрані панночки. За легендою, хлопець із аристократичної родини приїхав навчатися і програв усе в карти, не розлучившись лише із фамільною шпагою. За традицією, випускники після захисту диплома купаються у фонтані.

ТРАНСПОРТ

Окреслюючи транспорту інфраструктуру міста, найперше варто сказати про відмінні транспортні сполучення. Особливість Вроцлава — надшвидкі трамваї, якими можна дістатися і до центру («старе місто»), і до віддаленіших районів. Трамвайні лінії підходять до залізничного та автобусного вокзалів. Щоправда, у трамваях функціонує особлива опла- чувальна система: придбати квиток на проїзд можна тільки за допомогою банківської картки з чіпом (карток без чіпу автомат не приймає). Вартість проїзду — 3 злоті. Одразу помітно, що така система придбання проїзних документів проблемна і для самих мешканців Вроцлава. Доводилося бачити, як «тубільні мешканці» (зокрема, літнього віку) звертаються до молоді з проханням взяти готівкою 3 злоті, а натомість карткою купити для них квиток (його, як і в нас, потрібно закомпостувати в електронному компостері). Нині (станом на червень 2016 р.) у Вроцлаві відбувається масштабна реконструкція центрального автовокзалу, який після ремонту має стати взірцевим. Поки що автобусна станція розташована на вулиці Йоаннитів, що в кількох хвилинах пішки від місця реконструкції. Мушу зазначити, що громадський транспорт Вроцлава їздить строго за графіком, що дає чудову можливість чітко розпланувати свої плани на день.

Якщо порівнюватиПопулярністьВроцлавськогоУніверситетуз українськими вишами,то можна поставитийого на тому ж рівні, щой Київський університетТараса Шевченка або Києво-Могилянська академія.

Сьогодні чимало мешканців Вроцлава пересіли на велосипеди — найзручніший вид транспорту в місті. Для велосипедистів розмальовані навіть окремі переходи на світлофорах – значно ширші та комфортніші, ніж для пішоходів. Якщо пішоходам відведено невеличку ділянку з високої бруківки, то велосипедисти мають можливість просуватися великими, рівними велошляхами. Сучасний Вроцлав від першої миті чимось нагадує британський Кембридж, невеличке академічне містечко, де все життя вирує навколо великого Кембриджського університету. У Вроцлаві велосипеди — можливість перетворити місто на екологічно чисте та водночас мобільне. Велосипедисти задають особливий тон урбаністичній динаміці.

СМАКИ МІСТА І «ПИРОГИ РУССКИЕ»

Наступною моєю зупинкою у блуканнях Вроцлавом став звичайний продуктовий супермаркет (проте одне уточнення: супермаркети «Жабка» у Вроцлаві належать росіянам; там можна придбати «пироги русские», тобто пельмені, гречану кашу та різну російську горілку; продавці там також російськомовні; проте мені чомусь не дуже захотілося купувати в «Жабці», тому обрав звичайний польський супермаркет). З усіх польських ковбасних і соусних смакот також здивував йогурт з алое, який коштує майже однаково з його українським побратимом, проте зроблений із натурального молокаі без додавання жодних «Е». Поляки вміють дбати про своє здоров’я, ретельно вибираючи тільки натуральні продукти, які коштують не вельми дорого (30 злотих — кілограм справжньої домашньої ковбаски на с мальці, яка пахтить на весь супермаркет, приваблюючи покупців). Вроцлав — наочна ілюстрація органічного співіснування різних художніх стилів і напрямів, що свідчить про безперервну історичну спадкоємність у розвитку культури. Так, у місті переважно зі спорудами в готичному і бароковому стилі знайшлося місце й для чудової будівлі в стилі модерн — «Залу Сторіччя» або «Халі Людової» (Народного дому). Це смілива новаторська конструкція з величезним куполом, залізобетонні ребра якого спираються на кільце, підтримуване 4-сегментними арками. Будівля настільки унікальна, що поставлено питання про її внесення ЮНЕСКО до списку світової культурної спадщини.

У Вроцлаві велосипеди —можливість перетворитимісто на екологічночисте та водночасмобільне. Велосипедистизадають особливий тонурбаністичній динаміці.

Потрібно розуміти, що Вроцлав — місто в західній частині Польщі, позначене особливими рисами транзитності та мультикультурності. На автовокзалі усіх туристів зустрічає плакат жовто-блакитного кольору з написом «Автобуси на Україну. Тут», а в старому місті, де проїзд автівок заборонений, як у нас на Хрещатику, у ятках можна натрапити на різні смаколики, які представляють балтійську, німецьку, чеську кухні (різні типи ковбасок, наливок…). Сьогодні туристична атракційність міста відчувається по-особливому. Обміняти валюту можна без проблем, продавці готові обмінювати свій товар як на польські злоті, так і на євро. Проте від американських доларів відмовляються.

Дмитро Дроздовський,

Київ–Вроцлав–Київ,

Спеціально для ICJ