З ВУЛИЦІ ПЙОТРКОВСЬКОЇ З ЛЮБОВ’Ю…
Досвід середніх і малих міст Європи, особливо наближених до України держав, може бути надзвичайно корисний для розбудови наших невеликих і середніх міст
Лодзь (Łodź) — місто, яке нагадує класичнієвропейськіакадемічнімістечканакшталтКембриджауВеликійБританіїчиНансіуФранції. Це доволі динамічне й модерне польське містечко, яке за кілька років може стати містом-мільйонером або й утворити конгломерацію з Варшавою. Подібні ≪конвергентні≫ урбаністичні процеси мають місце і в Україні. За прогнозами фахівців, через років 20 містечка на кшталт Вишгорода чи Боярки можуть увійти в зону ≪Великого Києва≫ (на зразок ≪Великого Парижа≫ та ін.). Транспортна інфраструктура у Лодзі розгалужена: є два автовокзали, потужний залізничний вокзал. Блукаючи вулицями, обов’язково звертаєш увагу на мурали. Деякі з них один в один подібні на ті, що маємо в Києві (скажімо, у Лодзі натрапив на ту саму картину з ≪Ховрахами-пацюками≫, яка у Києві розміщена на одній із будівель на вулиці Олеся Гончара – про це – окрема стаття у цьому числі ICJ).
КЕМБРИДЖ ЧИ ЛУЦЬК?
Уся інфраструктура цього польського міста обертається навколо кількох потужних університетів, зокрема, класичного Лодзького університету, а також Лодзького медичного університету. Крім того, подібність до Кембриджа пов’язана з наявністю в місті будівель із червоної цегли. Такі «red brick» споруди можна помітити у британському Кембриджі. У Лодзі в одній із таких будівель розміщений ресторан «Galicia». Не знаю, чи його власник — українець, проте лише у цьому закладі можна скуштувати справжнісінький український борщ зі шкварками та сметанкою, а також чимало інших питомо українсько-галицьких страв. Коли вперше потрапляєш до цього міста, то здається, ніби щось не так із твоїм слухом: у вимові носіїв Лодзь (звичний для нашого вуха) перетворюється на «Лутзь», а то й на «Луцьк». «Чи не хочете скуштувати нашої «луцької» кави»? — запитують офіціанти в «Польській ресторації» на центральній вулиці міста — вулиці Пйотрковській. Лодзь — великий академічний центр, у якому навчається 91 тис. осіб. У місті є 6 державних і 19 приватних університетів. Досить значна концентрація шкіл образотворчого та музичного профілю, університетів і факультетів, пов’язаних із регіональними спеціальностями (текстильна промисловість, швейна промисловість). Відповідно до новітньої реформи у польській вищій освіті з вересня 2017 р. у Лодзькому університеті спеціальності читатимуть винятково англійською мовою. Це дасть можливість студентаммлегко змінювати траєкторію власного руху, навчаючись, скажімо, на програмах «Erasmus mundus» і послуговуючись перевагами університетської академічної мобільності. Водночас тепер, за попередніми прогнозами, у місті ще більше зросте кількість молоді з інших європейських країн, а також із США. Уже сьогодні Лодзь називають молодим містом — на вулицях літніх людей досить мало, натомість мейнстримну хвилю містян формують молоді обличчя. Із точки зору метрополійних функцій заслуговують особливої уваги художні школи, чиї репутація й досягнення визнані світовою спільнотою на міжнародному рівні. Особливо це стосується Академії мистецтв і Кіношколи. В Академії мистецтв та Кіношколі відбуваються покази й українського кіно. Свого часу саме з цього майданчика в Польщі було показано фільм «Вогнем і мечем» (за романом Г. Сенкевича) із Богданом Ступкою. На жовтень 2017 р. заплановано вшанування українського актора (у серпні виповнюється 5 років із дня смерті Б.Ступки) за участю його польських колег, зокрема К. Зануссі. У Лодзі загалом діє 65 закладів культури, серед яких 18 музеїв, 11 театрів, філармонія (у центрі міста), 36 художніх галерей і салонів. Крім того, в місті відбувається низка сезонних подій. Їх кількість, за різними даними, можна оцінити приблизно 100 на рік, із яких майже 30 є регулярними заходами міжнародного значення. До найбільш упізнаваних у світовому культурному середовищі об’єктів належать, зокрема, такі: Центральний музей текстилю (єдиний у Польщі об’єкт такого масштабу), Художній музей (налічує у своїй колекції чимало зразків сучасного мистецтва), Музей кінематографії, тісно пов’язаний із традицією кіноіндустрії, притаманною Лодзю. Серед найоригінальніших подій у місті варто назвати фотофестиваль, показ дизайнерського шоу «Лодзь Дизайн», Міжнародний фестиваль коміксів, Тиждень моди «Fashion Week – Fashion Philosophy», Лодзький фестиваль балету і фестиваль театральних шкіл. Узагалі мешканці Лодзя досить пильно стежать за модою й новітніми тенденціями. На центральній вулиці можна натрапити на різні брендові крамнички, скажімо, з унікальними італійськими брендами. Серед всесвітньо відомих «лодзян» — Юліан Тувім і Анджей Сапковський (уперше в українських перекладах з’явився саме на сторінках «Всесвіту»).
МІСТО-ЧОВЕН
Лодзь вперше згадується 1332 р., а от справжні міські права здобуває майже через сто років — у 1423 р. Містечко розкинулось на березі річечки Лудка біля вододілу Вісли й Варти (саме слово «лодзь» у перекладі з польської означає «човен»). Досить рано – вже в 1414 р. – Лодзь отримує магдебурзьке право, проте протягом кількох сторіч залишається дрібним аграрно-ремісничим містечком. На початку XIX ст. це невелике землеробське поселення із населенням близько кількох сотень людей. Подальший швидкий розвиток зумовили політичні чинники.
Так, на початку XIX ст. було вирішено започаткувати в Лодзі текстильну промисловість. Саме з цього й почались доволі інтенсивні процеси міської індустріалізації. Перша ткацька фабрика була побудована вже в 1824 р., а в 1939 р. Людвіг Ґейєр побудував величезну прядильню з паровою машиною. Так за Лодзем остаточно закріпилась промислова спеціалізація. Протягом усього XIX ст. Лодзь перетворюється із сільськогосподарського містечка на найбільший на польських землях центр текстильної промисловості, ставши на початку ХХ ст. не тільки одним із найбільших міст за чисельністю населення (у 1830 р. Лодзь налічує до п’яти, а в 1939 р. – вже 670 тис. мешканців), а центром економічного, політичного і культурного життя. Маленьке містечко Лодзь, поглинувши сільськогосподарські угіддя, всього за 40–50 років перетворюється на своєрідне польське Чикаго. Сьогодні на території колишньої фабрики утворено розважальний комплекс, на кшталт київської Арт-платформи чи «Мистецького Арсеналу», розміщених на території колишніх заводів. На території лодзької «Manufactura» численні шопінг-центри, моли, кав’ярні та ресторани досить високого класу. Після Другої світової війни Лодзь зберігає свої позиції як провідного центру текстильної промисловості країни. У місті офіси розміщували тут сотні потужних державних промислових підприємств. Зазначу, що промислова продукція була експортована передусім до Радянського Союзу. Літні люди й досі згадують, як росіянам у радянські часи особливо подобався Лодзь — це затишне, невеличке й комфортабельне містечко на кшталт українського Ужгорода. Промисловість вважалась провідною галуззю економіки міста, в ній була задіяна більшість мешканців. Із початком політичних змін у 1989 р. переважна більшість державних заводів були закриті.
УПЕРЕД У МАЙБУТНЄ
Сьогодні Лодзь поки що не належить до міст, які наближаються до статусу «мільйонерів». За офіційною статистикою у ньому мешкає понад 720 тис. осіб (дані перепису на 2013 р., за кількістю населення це дві наші Вінниці). Проте з огляду на специфічне географічне положення місто стало одним із центральних у Польщі. Колега, яка опікувалась моїм візитом до Лодзя, професорка Кристина Куявінська-Кортні, зауважила, що ці дані вже доволі застарілі. Буквально за останні три роки населення виросло приблизно на 50 тис., що пов’язано з інтенсифікацією мігрантів у Європі. Лодзь через своє центральне розташування має чудові позиції в транспортній мережі держави. На невеликій відстані від нього розміщений вузол двох основних транзитних маршрутів у Польщі. Це — магістраль А 1, що проходить із півночі на південь країни, і А 2, яка з’єднує Варшаву із західним кордоном Польщі та з Берліном. Загалом, послуговуючись залізницею, буквально за годину можна дістатися Варшави або Вроцлава. Сьогодні транспортні сполучення в місті — пріоритет номер один для влади. Зауважу, що Лодзь перебуває на відстані 130 км від Варшави. Як не раз наголошували місцеві мешканці, з часом Лодзь стане частиною «Великої Варшави». Подібні процеси, які свого часу спричинилися до__метрополізації Парижа, Торонто чи Нью-Йорка, мають місце і в сучасній Польщі. У Лодзі побудований новий залізничний вокзал, доволі фешенебельний і помпезний (мешканці й досі іронізують із того, навіщо було вкладати стільки мільйонів злотих, якщо наразі вокзал не може бути використаний на повну потужність). Із часом передбачається, що з Лодзя можна буде надзвичайно швидко дістатися і Вроцлава, Любліна й інших містечок країни, а також встановити швидкісні залізничні сполучення з Парижем, італійськими містами, Україною, зокрема планується створити швидкісне сполучення і зі Львовом. Що цікаво, місцеві мешканці мають значно краще уявлення про архітектуру Львова, ніж Києва. Щоправда, є один виняток: лодзька опера й будиночки в сецесійному стилі в центрі міста. Лодзька архітектурна сецесія найбільше нагадує все-таки одеську. Та й оперний театр у Лодзі частіше порівнюють спершу з одеським, а тоді вже зі львівським.
БАГАТОГОЛОССЯ КУЛЬТУР
Крім того, Лодзь — місто чотирьох культур (щороку саме під такою назвою тут проходить міжнародний фестиваль — http://www.4kultury.pl): польської, російської, німецької та єврейської. І досі в кухні цього міста чимало рецептів питомо єврейських, скажімо, класичний «лодзький оселедець по-єврейськи». Місто надзвичайно толерантне до інших релігій і культур: неподалік від історичного центру й головної вулиці (закритої для проїзду автівок) є православний собор, поруч, на центральній вулиці міста, — католицький костел. Історія костелу була розпочата в XVIII ст., тоді його звели в готичному стилі за проектом двох місцевих архітекторів. Костел має власну дзвіницю і приймає вірян і дотепер. У його східній частині споруджена висока вежа зі шпилеподібним дахом. Фасад будівлі прикрашений різьбленими балюстрадами й орнаментами. Внутрішнє убрання містить різноманітні фрески, мозаїки й настінні розписи. Дах будівлі має форму хреста й забарвлений у ніжно-помаранчевий колір. Костел св. Матвія, відомий своєю неперевершеною акустикою, приваблює шанувальників релігійної духовної музики. Трохи далі від костелу — «Біла фабрика» і палац уже згаданого Людвіга Ґейєра. Фабрика, побудована в 1835 р., — одне з найкращих промислових підприємств свого часу. Палац був літньою резиденцією відомого польського текстильного магната. Будівлю палацу зведено в XIX ст. в стилі неокласицизму. Фасад прикрашають різьблені орнаменти і балюстради, а його внутрішнє оздоблення виконано в старовинному стилі. Усередині палацу в недоторканному вигляді збережені зразки старовинних італійських і польських меблів, різьблені сходи й мармурові колони. На деяких вікнах помітні різнокольорові вітражі. Є ще одна цікавинка в Лодзі. Маю на увазі православний Собор Святого Олександра Невського. Святиня була збудована в 1884 р. у візантійському стилі. Автор проекту — відомий польський архітектор Хіларі Маєвський. Після численних битв храм довелося реставрувати у 1902 р. У 1948 р. святиня здобула статус кафедрального собору. У 1971 р. собор Святого Олександра Невського був зарахований до реєстру національних історичних та архітектурних пам’яток Польщі. Нині святиня так само приймає своїх вірян і радує око шанувальників візантійського стилю. Туристів сьогодні в Лодзі приваблюють чудово відреставровані житлові будівлі, понад 200 вілл, резиденцій і палаців фабрикантів, промислових спо-руд XIX ст., що чудово збереглися. У місті є величезний ботанічний сад і 33 парки, з них 11 – старовинних, які перебувають під охороною закону. Туристам варто обов’язково відвідати найбільший лісопарк у Європі «Лас Лагевникі» («Las Łagiewniki», територія понад 1200 га), що входить до складу ландшафтного заповідника Лодзьких височин, і старовинний парк «Źrodloska» з відновленою пальмовою оранжереєю. У місті також багато різних сучасних спортивних об’єктів і кілька пляжів. Подібно до Львова, Лодзь має площу Ринок, яка є серцем старого міста. У давні часи запахи овочів, риби, фруктів і птиці змішувались тут із дивовижною лодзькою говіркою (на кшталт старої «мультикультурної» одеської). Зараз на площі також проводять ярмарки, зокрема, у вихідні дні. Поруч із площею Ринок — костел Успіння Богородиці. Цю величну неоготичну споруду побудували на Костельній площі наприкінці ХІХ ст. Костел має стильний іконостас, вітражі й орган, а також ікону Лодзинської Богоматері. В іншому боці від площі Ринок за парком розміщений Палац Ізраеля Познанського. Найбільший текстильний магнат у Центральній Європі, який жив наприкінці XIX ст., — Ізраїль Познанський був відомим філантропом. Не дивно, що, купивши в 1877 р. будинок і землі поруч із власною фабрикою й будинками робітників, він вирішив побудувати тут персональний Лувр. Для цього був запрошений архітектор Хіларі Маєвський, який особливо шанував французький ренесанс. Фабрика І. Познанського була безпосередньо біля палацу. Нині на місці фабрики величезний торгово-розважальний комплекс «Мануфактура». Він знаний не лише в Польщі, а й у всій Європі. Територія сучасного центру перевищує 100 тис. квадратних метрів і містить понад 300 приміщень.
МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ
Прикметна ознака Лодзя — досить невисокі ціни, зокрема й в центрі. Так, якщо в багатьох європейських містах сувеніри, одяг, продукти харчування в центральних частинах коштують значно дорожче, ніж деінде, то в Лодзі все навпаки: на вулиці Пйотрковській (наш київський Хрещатик) можна придбати різні товари за дешевшими або принаймні в жодному разі не вищими цінами. Місто пережило різні непрості сторінки уже в період незалежності Польщі, на етапі подолання комуністичного спадку. З очільниками місту також не вельми щастило. Попередник нинішньої пані мера навіть не зміг добути свого терміну на посаді міського голови. Мешканці вийшли на масові акції протесту проти нього, оскільки очільник не міг дати ради з місцевою інфраструктурою (вивезенням сміття, побудовою транспортних розв’язок, ремонтом автошляхів). Загалом складається враження, що Лодзь і досі на шляху до формування своєї європейської ідентичності. У центрі міста поряд із хай-тековими хмарочосами можна натрапити на типові радянські будівлі, в яких колись була, наприклад, лазня. Така архітектурна еклектика доволі виразна у 2017 р. Місцева влада вирішила заховати власні проблеми за десятками муралів — на стінах сірих пострадянських споруд часто можна натрапити на мурали, автори яких — бельгійці і бразильці, англійці й поляки.
Отже, Лодзь поступово стає справжнім потужним мультикультурним центральноєвропейським містом, у якому історичний і сучасний мікс традицій витворює неповторну атмосферу, де в повітрі чуєш арабські, китайські, німецькі, англійські, українські та інші голоси.
Дмитро Дроздовський