Ви є тут

ЗЕЛЕНА МИЛЯ КИЄВА

Якщо вже зараз усерйоз не зайнятися проблемами збереження екології столиці и порятунком її зеленої крони, кияни ризикують втратити не лише естетичне обличчя міста, але й власне здоров’я.

 

Проблема озеленення населених місць в нашій країні за традицією, яка склалася впродовж років, ніколи не лишалася поза увагою суспільства. Свідчення цьому є стан справ у питанні озеленення як великих міст, промислових центрів та агломерацій, так і невеликих селищ, для більшості з яких впродовж багатьох десятиліть були притаманні зелене вбрання та благоустрій. Характерною ознакою сучасної доби стало поглиблення інтересу громадськості до проблем озеленення. Причин декілька: сучасний стан екологічної обстановки, який почав набувати загрозливого характеру та негативні тенденції, не властиві для зеленого господарства наших міст, — значне погіршення загального стану міських зелених насаджень, зменшення їх площ та обсягів посадок. Щодня з усіма цими проблемами стикається і Київ.

 

У Києві назріло багато проблем, пов’язаних з зеленими насадженнями. Деякі з них ігноруються, деякі вирішуються неефективно, інші складнощі комунальники створюють самі, не замислюючись про причини своїх дій. Звісно, задля розв’язання багатьох проблем потрібно розробити комплекс конструктивних заходів, що дасть чіткі відповіді на запитання про те, як перетворити наше місто на затишну та екологічно і туристично привабливу столицю. Програма заходів повинна охоплювати значний агротехнічний комплекс, який включає в себе економічно вигідні та екологічно безпечні методи висадки та догляду за зеленими насадженнями в сучасних умовах великого мегаполісу, а також вирішення дражливих питань. Серед останніх — забруднення повітря викидами транспорту та внаслідок застарілості промислового обладнання; забруднення води через неконтрольовані викиди підприємств; переповненість сміттєзвалищ

 

 

Ще з радянських часів пересічний українець вірить в слова «Київ — місто-сад», які ґрунтувалися лише на кількості висадженого матеріалу.

 

І дотепер ця думка побудує в суспільстві. Але якщо орієнтуватися на західний досвід та тамтешні критерії оцінювання, то відразу стає зрозумілим: термін «зелена столиця» різниться від нашого. У 2009 році експерти The Economist Intelligence Unit на замовлення підприємства Siemens спробували визначити «найзеленіше місто Європи». До списку увійшли 30 європейських столиць, що їх досліджували за багатьма параметрами: викиди вуглекислого газу, енергетика, будівництво, транспортна інфраструктура, водні ресурси, кількість відходів і земельний фонд, якість повітря, а також управління містом. Експерти тоді визнали найзеленішим Копенгаген, а Київ посів останнє, 30‑те місце, за більшістю окремих параметрів та в загальному рейтингу. Втім, чи можна цей рейтинг вважати ідеальним, якщо в ньому порівнювалися міста, які існують у різних економічних умовах? Розквіт озеленення міста припав на 60–70 ті роки минулого століття: у кожному домі був двірник та поливочний кран, впроваджувалися нові, на той час технології висадки дерев, озеленнення міста мало систематичний характер. Тепер цього немає. У місті дерева виконують середовищетвірну функцію: вони захищають нас від шуму, є бар’єром для пилу, покращують мікроклімат, тощо. І перелік корисних рослин за цими функціями доволі довгий. Але важливим є ще один чинник: найкраще приживаються у місті ті рослини, які історично і природно тут завжди росли. Вони називаються аборигенними видами. У Києві це клен, липа, ялина, дуб, граб, тополя. А, наприклад, символ міста — каштан, або гіркокаштан звичайний, не є природним видом. Він може нести декоративну функцію, мати якийсь смисл для міста, і його не треба повністю позбуватись. Проте якщо говорити саме про ефективність зелених насаджень, то в нагоді стануть саме аборигенні види. Біда в тім, що сьогодні існує проблема старих дерев, які руйнують та псують ландшафтний дизайн міста: їх запізно кронувати. Старе дерево, яке не піддається кронуванню потрібно без мук совісті зрубати, а на його місці, впроваджуючи нові технології, посадити нове і за допомогою правильного та вчасного кронування підтримувати його життя. На вуличних, бульварних ділянках у землі під деревами відбувається накопичення солей та важких металів. У мікродозах ці речовини можуть відігравати стимулюючу роль, але потім вони накопичуються у ґрунті, що може призвести до слабшання рослин. Тому обов’язково під час нових посадок треба замінювати ґрунт на свіжий.

 

В одному з номерів ми писали про те, що озеленення повинне бути закладене в концепцію та генеральний план розвитку міста. Озеленення повинне здійснюватися не КМДА, а спеціалістами з компаній і самими людьми. Це повинен бути конкурентний бізнес.

 

В Києві має бути свій головний зелений архітектор, на кшталт головного архітектора міста. Озеленення повинне здійснюватися професійними компаніями з ландшафтного дизайну, які мають власні концепції розвитку та новітні технології, мають кваліфікованих та ліцензованих дизайнерів, які пройшли належну практику в сучасних європейських містах — вони знають, як це робити. Західна практика доводить, що самовільна посадка дерева є таким же злочином, як і його зрубка, якщо воно здійснене самими людьми без дозволу уповноваженої особи. На це має право тільки компанія, яка має ліцензію, знає, що це за дерево, методи його посадки та догляд за ним. Коли політики закликають людей до висадження дерев, це нагадує заклики до створення приватної поліції. Зелене будівництво в сучасному мегаполісі — це професійна та відповідальна робота, це конкурентоспроможний бізнес, яким займаються спеціальні компанії на договірних умовах. Складається враження, що сьогодні консьєржка визначає, яким буде ландшафтний дизайн прибудинкової території і що найстрашніше — це подається як передовий та сучасний досвід. В першу чергу потрібно зруйнувати монополію «Київзеленбуду». По-друге, потрібно ввести чітке правило та усвідомлення того, що не може проста людина на свій розсуд та смак займатися зеленим будівництвом територій: прості люди повинні реалізовувати свій аграрний інстинкт на власних приватних ділянках, а не в європейській столиці. Але постає питання, якщо ми забороняємо робити це простим жителям, то хто цим мусить займатися? і отут іде мова про Закон зеленого міста Києва: його потрібно обговорити та прийняти, ввести посаду зеленого архітектора та оголосити тендер, за яким визначиться компанія або ряд організацій, які будуть цим займатися.

 

Наприклад, на початку 2000х років громадські активісти за підтримки однієї девелоперської компанії спробували закупити сотню саджанців і подарувати Києву алею махрових каштанів. Нажаль, жоден місцевий постачальник з навколокиївських розплідників не зміг надати такої кількості: у когось було два саджанці, у когось — чотири; і ціна на них сягала більше 100 доларів. Тоді, в результаті довгих пошуків по Європі, була здійснена поставка бельгійською компанією, яка надала 120 саджанців махрових каштанів по 50 євро за штуку. Наразі частина цих каштанів росте в ботанічному саду ім. Гришка, а частину з них висадили на алеї біля пам’ятника засновникам міста Києва.

До речі про каштани… Сьогодні КМДА перед будівлею висадила декілька видів дерев і оголосила конкурс серед жителів міста, що яке дерево за кількістю голосів переможе, такий вид буде висаджено на Хрещатику. Постає питання: якому «генієві» спало це на думку? Виявляться, якщо в результаті опитування переможуть тополі або берези, то замість традиційних каштанів ми будемо садити нові види? Хрещатик — це каштани. Не інакше як безглуздою та дурною провокацією цей конкурс не назвеш. Не забуваємо, що є проблема, а є виклик. Ґрунти в місті настільки засолені, що дерево за рік — два починає старіти, і нині ми бачимо, як серце міста прикрашають голі стовбури, які були незграбно обрізані «Київзеленбудом». Сучасна практика найкращих міст світу показує, що одним з найефективніших методів висадки дерев є наступна технологія. На тротуарах вздовж доріг будуються такі собі бетонні клумби, на дно яких першочергово встановлюється система крапельного поливу. Завдяки цій системі може бути висаджено що завгодно: від квітів до дерев. І потім не виникає ніяких питань щодо здоров’я елементів ландшафтного дизайну. Завдяки системі дренажу зайва вода буде виходити, а також завдяки системі крапельного поливу можна буде подавати поживні речовини та воду, а в разі захворювання — і ліки. Поняття «зелене місто» включає в себе багатоплановість. Озеленення міста включає в себе: озеленення магістралей — цим займаються приватнікомпанії, укладаючи угоду з міською або районними радами; озеленення прибудинкових територій, яким повинні займатися професійні та ліцензовані ландшафтні дизайнери на умовах договорів з власниками будинків; благоустрій скверів, який покладено на районні ради; і власне регулярний парк, в основу якого покладено французький підхід, який перебуває на балансі Київської міської ради.

Основну ж зелену рекреаційну функцію виконують лісопарки, де максимально збережена природа в її первісному стані: наприклад, Гідропарк або схили Дніпра.

Зеленими ж легенями міста прийнято вважати так звані «законсервовані території», які дозволені для відвідування, але на території яких діють чіткі та суворі правила. В таких conservation areas люди їдуть спілкуватися з природою, і вони знаходяться в приміській смузі, наприклад, Биківня, Бориспільскі ліси тощо. І третій рівень, який буде виконувати основну зеленотворчу функцію,— це green belt — зелений пояс. Це територія навколо міста, де буде обмежена будь-яка промислова та господарська діяльність, окрім фермерської. Цей пояс буде буферною зоною, який повинен створювати зелений мікроклімат міста. Всі підприємства, які будуть знаходитися в зеленому поясі, повинні постачати місту саджанці дерев, квітів та кущів.

Такий процес трансформації та переходу до нової свідомості пройшли всі. І, можливо, наша сила в нашій відсталості: нам не потрібно щось вигадувати, а з багатьох існуючих варіантів озеленення ми можемо вибрати один найкращий. Є проблема старих дерев, зокрема каштанів, і цілковитою провокацією та блюзнірством був конкурс, який закликав киян обрати дерево‑символ. Бо легше поміняти того, хто оголосив цей конкурс, ніж поміняти каштани в Києві. А на це питання дають відповідь сучасні технології.

Неабиякою допомогою можуть стати поради спеціалістів, зокрема дендрологів, столичних ботанічних садів. Можливо, з усіма питаннями потрібно звернутися до них? Адже вже декілька років спеціалісти наголошують на тому, що хвойні дерева погано пристосовуються в умовах міського клімату, а робінії, які зацвітають наприкінці весни, несуть за собою мало естетики. Втім в своїй концепції розвитку та озеленення міста «Київзеленбуд» щороку закладає десятки тисяч саджанців цих дерев, безглуздо викидаючи мільйони гривень у прірву. Ще декілька десятиліть тому в Києві була сила-силенна білок, їжаків та надзвичайне різноманіття птахів. Завдяки неправильним діям по озелененню столиці нині не почуєш цвірінчання птахів у парках.

 

Лише котиків захистили спеціальним законом, визначивши їх частиною екосистеми Києва, і це вже шось, з чим можна привітати.

Європейський досвід показує, що в житлових масивах та лісопарках доцільніше висаджувати горобину, ягідні кущі, яблука- дички тощо. І тоді проблему спілкування людини з оточуючим середовищем буде вирішено.З огляду на все вище сказане потрібно усерйоз задуматися про розробку стратегій впровадження нових технологій, створення концепції озеленення міста та прийняття закону про зелену політику столиці, якій зруйнує монополію, яка існує на ринку озеленення більше п’ятдесяти років. Небайдужий громадянин може поставити питання, де ж на ці плани взяти кошти: з місцевого бюджету, через введення нового податку? Ні, гроші вже є! Щомісяця в платіжних квитанціях мешканці Києва жахаються від рядку «Утримання прибудинкової території» та сумлінно сплачують за це утримання. І коли бачиш, що зникають двірники, поливочні крани, помічаєш відсутність системного та раціонального зеленого благоустрою прибудинкових територій, складається враження, що відбувається впровадження політики знищення екосистеми міста. Сьогодні не стоїть питання, де взяти гроші на благоустрій міста — ці кошти вже є, ми їх сплачуємо. Настав час спитати про роботу та результат.

Юрій Григор’єв